За міцними дверима Stack’s Bowers, галереї рідкісних монет у Нью-Йорку, продавці показують свій дорогоцінний товар, акуратно виставлений у скляних шафах-вітринах.
Для звичайної людини все це виглядає як нікому непотрібна кишенькова дрібниця. Нумізмати, які вивчають історію та мистецтво старих грошей, бачать у монетах, що добре збереглися, шедеври, які коштують у багато разів більше своєї номінальної ціни.
На аукціоні, організованому Stack’s Bowers 31 березня, проданий за $940 тисяч американський цент від 1793 року, став найдорожчою найдрібнішою монетою в історії нумізматики.
Індекс матеріальних альтернативних категорій активів (index of tangible alternative asset classes), складений консалтинговою фірмою Knight Frank, показує, що дохід на рідкісні монети за десятирічний період на кінець 2016 р. склав 195%, що вище за мистецтво (139%), поштових марок ( 133%), меблів (-31%) та індексу S&P 500 (58%).
Монети легше перевозити, ніж картини чи меблі, і вони більш високе співвідношення ціни обсягу.
Поштові марки, можливо, ще легші, але папір, на якому вони друкуються, більш тендітний, ніж метал, зазначає британський журнал The Economist.
Однак ринок рідкісних монет давно має погану репутацію. Те, що робить монету дуже цінною – блиск, чіткість деталей, тон та знос, невловиме для непідготовленого ока.
Саме тому сумнівні торговці монетами багато років успішно переконували інвесторів платити величезні гроші за не дуже цінні або навіть фальшиві монети.
Ринок “Дикого Заходу” завершився 1986 року, коли з’явився перший незалежний сертифікатор монет, що базується в Каліфорнії: “Професійний оціночний сервіс монет” (Professional Coin Grading Service, PCGS). Привласнюючи кожній монеті місце у 70-рівневій шкалі, PCGS дав ринку прозорість, різко збільшив довіру інвесторів та обсяги продажу.
Сьогодні глобальні продажі рідкісних монет оцінюються $5-8 млрд на рік, а 85% ринку знаходяться в Америці. Про те, наскільки важливою стала незалежна оцінка, говорить той факт, що всі рідкі монети, що продаються сьогодні на аукціонах, отримують оцінку у PCGS або його головного конкурента, “Нумізматичної корпорації з оцінки монет” (Numismatic Guaranty Corporation, NGC), яка базується у Флориді.
Деякі пояснюють надхмарний дохід існуючою шкалою оцінок. Інвестори жорстко дотримуються рівня: навіть підвищення на один щабель може подвоїти або навіть потроїти роздрібну вартість монети.
Так, наприклад, срібний долар, надрукований Монетним двором Сан-Франциско в 1884 р., продається за $19 500 з рівнем №62, але злітає в ціні до $65 тисяч із рівнем №63.
Присвоєння рівня суб’єктивно: одним із критеріїв оцінки є “зовнішня привабливість”. Скотт Траверс, торговець монетами у Нью-Йорку, каже, що інвестори іноді здають одну й ту саму монету на оцінку 10 чи 20 разів у надії на підвищення рівня. Все це веде до поступової “інфляції щаблів”.
У довгостроковій перспективі неухильне зростання кількості монет із максимально високим рівнем лише завдяки рішенню оцінювача, безсумнівно, призведе до падіння цін.
Вже з’явилася нова послуга – “оцінювач оцінювачів”, який стежить за дотриманням правил при присвоєнні рівня двох основних компаніях-оцінювачів. Чи слід очікувати у найближчому майбутньому оцінювача, який стежитиме за оцінювачем оцінювачів?))
Comments are closed