Скарб – закопані у землі чи заховані в інший спосіб цінні предмети, власник яких невідомий і не може бути знайдений, або втратив ними право.
Усі скарби можна умовно поділити втричі категорії: ціннісні, побутові, реліквійні.
Ціннісні скарби: це схованки зі скарбами, які можуть містити близько половини предметів, що становлять цінність під час поховання скарбу – найпоширеніші скарби.
Побутові скарби: схованки, що містять різні предмети побутового призначення, притаманні міграційних місцевостей – покинуте житло. Цінність «закладки» залежить від віку побутових предметів.
Реліквійні скарби: схованки, що важко знаходяться, у зв’язку з відсутністю інформації про них. Пошук дуже складний, а винагорода відповідна!
Класифікація скарбів із мотивації поховання: ощадні, ситуаційні, культові.
Ощадні скарби, метою яких є збереження грошей та коштовностей.
Ситуаційні – ховалися в екстремальних умовах та обмеженому часі.
Культові – цінності, принесені в жертву богам/ідолам, переважно перебувають у лісових вівтарях, підземних святилищах.
Класифікація скарбів за глибиною та характером поховання: поверхневі, підземні, підводні.
Поверхневі – заховані у наземних спорудах та природних порожнинах (крім печер), закопані у землі на глибині до трьох метрів. Займають лідируючу позицію серед зафіксованих знахідок. Поступаються місцем підводним скарбам за оцінною вартістю.
Підземні – заховані у природних та штучних підземеллях, глибина закладки яких більше 3-х метрів.
Підводні – заховані під товщею води та/або донними наносами.
В окрему категорію можна визначити заговорені скарби – підняти його можуть лише нащадки власника. Від інших шукачів скарбів вони зникають або приносять біди, також провокують нещасний випадок або смерть тому, хто покусився на чужий схов.
Тому православні шукачі скарбів, вирушаючи на пошуки, заручалися попередньо підтримкою святого Іоанна, відслуживши йому молебень і захопивши з собою просвірку на честь дев’яти ангельських чинів. Очікуване місцезнаходження скарбу окропляли святою водою, обкурювали ладаном і читали особливу молитву: «Почекай, Боже, рабу твоєму (ім’я шукача скарбів) приставників злих від поклажі стегнати, злата із землі на добрі справи взята, сиротам малим на утіху. Божих храмів на побудову, всієї злиденної братії на поділ, а мені на чесну купецьку торговця (можна вказати й іншу пристойну мету)».
До знайденого скарбу не варто торкатися, не осяявши себе спочатку хресним знаменням і не прочитавши молитви. Інакше навіть якщо скарби і дадуться й руки, вони не принесуть щастя.
Comments are closed